Собака і сходи

Ніка обожнює сидіти на вуличних сходах і спостерігати за навколишнім пейзажем. Іноді я до неї приєднуюся. Особливо, коли опускається ніч і повітря наповнене звуками нічних мешканців. Ми сидимо на сходовому майданчику і наші голови знаходяться на одному рівні. Причому це можна сказати і про ієрархію.

Дує легкий прохолодний вітер. Я відчуваю біля свого плеча приємне тепло і близькість рідної істоти. Коли зліва чується крик сови, то ми разом ритмічно повертаємо туди голови. А справа зашуршіт миша і наші погляди спрямовуються туди. Іноді Ніка бачить і чує набагато більше ніж я: вона починає гарчати або гавкати в темряву.

Ми обидва захоплюємося красою природи і відчуваємо однакові почуття. На нічному небі розкидана купа зірок, повільно викочується місяць. Я відчуваю гармонію з пухнастим другом, і з природою і з всесвітом. Настає якийсь релакс і внутрішній спокій. Першим завжди йду я. Ніка не ворушиться і залишається на своєму місці. Цей той випадок коли не потрібно бігти за господарем. Ми хоча б не надовго звільнилися від життєвої суєти.