До нас звернувся Олександр з Мюнхена (Німеччина) з пропозицією запустити виробництво виробів з нержавійки його власної розробки. На ці вироби нібито є патент. Почати треба з одного тестового вироба. Олександр обіцяв організувати продажу в Німеччині і по всьому світу. З нашого боку треба було виготовити дослідну партію і відправити йому. При цьому він співав дифірамби на адресу нашої компанії.
Ось, нарешті то пощастило! - подумалося нам. Я прихильник того, що кожному з нас в житті випадає шанс досягти успіху або просунутися в бізнесі. Хтось нам щось пропонує, появляються можливості і т.д. Іноді варто ризикнути. Як то кажуть, краще зробити і пошкодувати, ніж не зробити і потім шкодувати.
Все добре, якби не одне але. МИ самі повинні були вкластися в дослідну партію і почати продажі. Олександр повинен був підключитися по ходу реалізації проекту. Пояснював він цю позицію тим, що він нам безкоштовно дає готову ідею на якій ми можемо заробити. А він претендує на певний відсоток від прибутку. Сам він вкладатися не буде, оскільки не хоче ризикувати. Ми довго вели переговори і врешті-решт вирішили ризикнути.
Ми почали з завзяттям готується до запуску виробництва. У процесі підготовки продукту до виробництва, ми зрозуміли, що виріб потребує доопрацювання, багато факторів не враховано. Тобто це типовий стартап. Потрібно виготовити експериментальний зразок, налагодити технологію, виготовити партію, запустити рекламу. Потрібні інвестиції, і є ризики, що виріб не буде користуватися попитом.
Не було проведено техніко-економічне обґрунтування, виконаний організаційний і фінансовий план, аналіз ринків збуту і т.д. Також не було ясності, як будувати договірні відносини з Олександром. Загалом, ми відмовилися, хоча працювати над продуктом було цікаво.